- довіритися
- —————————————————————————————дові́ритисядієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
довіритися
Смотреть что такое "довіритися" в других словарях:
довіритися — див. довірятися … Український тлумачний словник
довіряти — I (кому ставитися до когось із довір ям), довірятися, довіритися, вірити, йняти віру[и], пойняти віру[и], покладатися, покластися (на кого), звірятися, звіритися (на кого), надіятися (на кого); у[в]віряти, у[в]вірити (кому, на кого), у[в]вірятися … Словник синонімів української мови
довірятися — я/юся, я/єшся, недок., дові/ритися, рюся, ришся, док. 1) кому. Довіряючи кому небудь, ділитися своїми думками, таємницями і т. ін. 2) тільки недок. Пас. до довіряти 2), 3) … Український тлумачний словник
звіритися — 1 дієслово доконаного виду довіритися звіритися 2 дієслово доконаного виду зіставляючи що небудь з чимось, перевіряти щось за якими небудь показниками; переконуватися, впевнюватися в чому небудь; зіставитися; випробуватися звіритися 3 дієслово… … Орфографічний словник української мови
ввіритися — 1 дієслово доконаного виду довіритися ввіритися 2 дієслово доконаного виду переконатися … Орфографічний словник української мови
повіритися — 1 дієслово доконаного виду упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого небудь безос. повіритися 2 дієслово доконаного виду довіритися рідко … Орфографічний словник української мови
увіритися — 1 дієслово доконаного виду переконатися увіритися 2 дієслово доконаного виду довіритися … Орфографічний словник української мови
повіритися — I иться, док., безос. Упевнитися, переконатись у правильності, правдивості чого небудь. II рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що довіритися … Український тлумачний словник
звіряти — I = звірити (що не криючись, правдиво розповідати кому н. щось потаємне), повіряти, повірити, довіряти, довірити, довірятися, довіритися, звірятися, звіритися (в чому), ділитися (чим), повідати, повідувати, повідати II див. перевіряти … Словник синонімів української мови
надійний — 1) (про людину який викликає повне довір я, на якого можна покластися; про те, що виправдовує себе, чому можна довіритися), певний, вірний; випробуваний, перевірений, вивірений (який виправдав себе на ділі) Пор. благонадійний 2) (про місце,… … Словник синонімів української мови
